Лікування пієлонефриту в Луцьку

Пієлонефрит – це інфекційно-запальне захворювання нирок, з переважним ураженням чашечко – мискової частини. Пієлонефрит може бути, як самостійним захворюванням, так і ускладненням інших захворювань (сечо - кам’яної хвороби, гострої ниркової недостатності, аденоми простати), також може виникати на фоні вагітності. За статистикою пієлонефритом хворіють частіше жінки, ніж чоловіки.

ЕТІОЛОГІЯ ПІЄЛОНЕФРИТУ

Найбільшу частку серед причин виникнення пієлонефриту займають бактерії. Серед них найпоширенішими є: кишкова паличка, ентерококи, стафілококи, клебсієла. Є два шляхи поширення інфекції: висхідний та низхідний. Низхідним шляхом, тобто через кров, інфекція у нирки може потрапляти з будь – якого іншого інфекційно – запального вогнища (карієс, фурункул, пневмонія, гострий тонзиліт та ін..). Висхідним шляхом інфекція потрапляє у нирки через сечівник. Меншу частку серед причин виникнення пієлонефриту займають віруси та грибки. Зазвичай, для виникнення захворювання недостатньо наявності однієї інфекції, також повинні бути сприяючі чинники для розвитку хвороби. Сюди відносять:

• вроджені аномалії сечостатевої системи;

• зниження опірності організму на фоні інших захворювань;

• захворювання зовнішніх статевих органів;

• швидке зниження ваги;

• переохолодження;

• перевтома;

• значне фізичне навантаження;

• наявність супутніх захворювань, які вражають судини та тканини нирки;

• шкідливі звички.

СИМПТОМИ ПІЄЛОНЕФРИТУ

Симптоми пієлонефриту не є надто специфічними. Лише грамотний та досвідчений лікар зможе запідозрити наявність пієлонефриту при певних наявних симптомах. Найбільш поширеними симптомами є:

• підвищення температури тіла більше 38ºС;

• блідість шкірних покривів та периорбітальний ціаноз;

• біль у животі (може бути без певної локалізації, або у лівій чи правій поперековій ділянці);

• диспепсичні прояви (нудота, блювота, порушення апетиту, порушення випорожнень);

• набряки та пастозність ніг;

• часте, або навпаки рідке сечовипускання;

• біль при сечопуску; 

• зміна кольору та консистенції сечі.

Коли захворювання переходить у хронічний перебіг, клінічні симптоми можуть і не турбувати пацієнта. Проте, в таких пацієнтів часто спостерігається безпричинне підвищення температури тіла на фоні повного здоров’я, підвищення артеріального тиску та головні болі. 

ДІАГНОСТИКА ТА ЛІКУВАННЯ ПІЄЛОНЕФРИТУ

Для постановки діагнозу «пієлонефрит» повинні бути чіткі діагностичні критерії: клінічні, лабораторні та інструментальні. Після детального збору анамнезу захворювання та скарг пацієнта лікар призначає лабораторні та інструментальні методи обстеження для підтвердження діагнозу. Серед лабораторних методів: загальний аналіз крові, біохімічний аналіз крові, загальний аналіз сечі, бактеріальний посів сечі. Серед інструментальних методів обстеження лікар – уролог зазвичай призначає УЗД нирок та сечового міхура. 

Після проведення лабораторних та інструментальних методів обстеження та постановки діагнозу «пієлонефрит» лікар призначає лікування. Лікар – уролог призначає антибактеріальні препарати, спазмолітики при больовому синдромі, жарознижуючі препарати, уроантисептики. Для дезінтоксикації призначається достатній водний режим. 

Після перенесеного пієлонефриту дуже важливо, особливо перші 2 роки, вести постійний контроль аналізу сечі, щоб вчасно відреагувати і не допустити хронізації захворювання. Також необхідно остерігатись переохолоджень і підтримувати необхідний режим споживання води.

Для запису до лікаря – уролога та більш детальної інформації телефонуйте (068)2200022, (0332) 701 722.

ЗАПИСАТИСЯ НА ПРИЙОМ