Лікування еректильної дисфункції

Це один із перших та важливих кроків у діагностиці чоловічих статевих розладів. За допомогою пальпації через пряму кишку лікар оцінює:

• Розміри, щільність та симетрію простати;

• Наявність болючості, вузлів, ущільнень;

• Ознаки запального процесу (простатит), які можуть призводити до проблем із ерекцією.
  Такий метод дозволяє виявити патології, які впливають на функцію ерекції опосередковано — через запалення або гіперплазію передміхурової залози.

Цей етап дозволяє з’ясувати судинну або нейрогенну природу еректильної дисфункції. Зазвичай застосовуються:

• Доплерографія судин статевого члена — для оцінки припливу та відтоку крові, виявлення порушень артеріального чи венозного кровотоку;

• Тест на чутливість нервових закінчень — вивчається стан нервових імпульсів, що передають сигнали до кавернозних тіл;

• Може проводитись також кавернозографія або нічна пневмографія пеніса.
  Всі ці обстеження допомагають зрозуміти, чи порушення є органічного (фізіологічного) чи психогенного характеру.

Це один із найпоширеніших методів лікування, який може використовуватись:

• Тестово — для підтвердження чи спростування наявності судинної патології;

• Як основний спосіб терапії — при психогенних або помірних судинних розладах.
  Зазвичай застосовуються:

• Інгібітори фосфодіестерази-5 (силденафіл, тадалафіл, варденафіл) — сприяють посиленню кровотоку до статевого члена при сексуальному збудженні;

• Внутрішньокавернозні ін’єкції — коли таблетки не дають результату;

• Гормональна терапія — якщо виявлений дефіцит тестостерону;

• Психотропні або седативні препарати — за показанням психолога/психотерапевта при виявленні психогенних причин.